ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ. ТАРАС ШЕВЧЕНКО

9 березня 1814 - 10 березня 1861



НЕ ГРІЄ СОНЦЕ НА ЧУЖИНІ

 

Не гріє сонце на чужині,

А дома надто вже пекло.

Мені невесело було

Й на нашій славній Україні.

 

Ніхто любив мене, вітав,

І я хилився ні до кого,

Блукав собі, молився богу

Та люте панство проклинав.

 

І згадував літа лихії,

Погані, давнії літа,

Тоді повісили Христа,

Й тепер не втік би син Марії!

 

 

 

ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ. ТАРАС ШЕВЧЕНКО

 

Видатний поет та художник, чия літературна спадщина вважається основою української літератури й сучасної української мови

Поет, письменник, художник.

Місце народження – с. Моринці, Київщина.

Батько – селянин-кріпак.

 

Був дворовим слугою поміщика П. Енгельгарда в маєтку Вiльшані. Вступив до Академії мистецтв. Був членом Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. Шевченка заарештували 5 квітня 1847. У квітні 1850 його було заарештовано вдруге і невдовзі заслано на півострів Мангишлак. Під час хвороби та після третього арешту Шевченко взяв участь у підготовці першого числа журналу «Основа», яке вийшло ще за життя поета.

 

З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 на засланні, а решту під наглядом жандармів.

 

Поховано Тараса Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а через 2 місяці, згідно з заповітом, його останки перевезено на Україну і поховано на Чернечій горі біля Канева. Відтоді могила Шевченка стала священним місцем для українців у всьому світі.

 

Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і 2 уривки з інших п'єс; 9 повістей, щоденник й автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), 4 ст. та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.

 

ЗАПОВІТ

 

Як умру, то поховайте мене на могилі,

Серед степу широкого, на Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі

Було видно, було чути, як реве ревучий.

 

Як понесе з України у синєє море

Кров ворожу... отойді я І лани і гори -

Все покину і полину До самого бога

Молитися... а до того я не знаю бога.

 

Поховайте та вставайте, кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю волю окропіте.

І мене в сем'ї великій, в сем'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути незлим тихим словом.

 

Тарас Шевченко



Создан 02 мар 2011